сьогодні на парі нам сказали, що хороший читач не той, хто читає, а той, хто перечитує.
чогось так зразу подумалося, що нє-нє, я поганий читач. лінивий такий, перебірливий і дуже вибагливий. я перечитую зрідка й дуже вибірково. і дуже маленькі тексти. от Толстого мене ні за що не змусиш перечитати! навіть сцени мирського життя. Шевчука Валерія - ні за які гроші :) а Таню Малярчук - залюбки. Павича - залюбки.
але найбільше я люблю "перечитувати" улюблені фільми. один із останніх улюблених текстів -
"Вікі, Крістіна, Барселона" (знаю, знаю, що мало хто з вас любить цей фільм і багато хто вважає його поганою спробою дядька Вуді, і все ж). особливо я люблю голос автора за кадром - такий насмішливий, іронічний, такий всезнайка. а ще я люблю, як цей автор піджартовує з Христі :) мені тоді здається, що Христя - це мій двійник, і мені так делікатно писочком у всі мої "принципи" :) цей фільм мене навчив сміятися із себе, і я його за це люблю.
тільки цей жж якось уже втратив той шарм анонімності, який він більш чи менш мав на початку свого існування. тепер у профілі є фото і, сказати б, паспортні дані :)
словом, кожен текст має свої правила, і тут є теж певні правила.
1. ви знаєте, з ким говорите, і я не католицький священик на сповіді - щоб не знати, з ким розмовляю.
2. про серйозне я розмовляю за закритими дверима або віч-на-віч.
3. текст завжди лишається текстом, тим паче коли словами ти заробляєш на життя.
а тепер можна дружити живими журналами :)
щиро ваша,
О. Бедрик.