bedryk_is_dead

 у Жені

yevhenorlov я асоціююся з ЧЕРВОНИМ:
    
  
      
1. ранкова кава
2. Історія Русів
3. Фаулз, Коханка французького лейтенанта
4. лак для нігтів
5. бедрик :)
6. пояс
7. кульчата-яблучка
8. улюблене намисто

пес: хтось іще хоче кольорового? ;)
хто не знає, правила такі: я називаю вам колір, із яким вас асоціюю, а ви шукаєте у себе вдома вісім речей цього кольору, фоткаєте їх і викладаєте собі в жж)

після мого улюбленого "Sita Sings the Blues", "Опівнічних дітей" Рушді й тригодинного подвигу "A Passage to India", побачивши по стб рекламу справдешнього індійського фільму "Зіта і Гіта", я просто не змогла стриматися :)

не скажу, що це кіно повернуло мене в "молодість", зовсім ні, в часи моїх младєнчєскіх і отрочєскіх літ у моду входили вже латиноамериканські серіали, санта барбари і беверлі хілзи, потім з'явилися баффі і всякі сестри-відьми.
але на "Зіті-Гіті" я від душі насміялася, так і не зрозумівши, де там по ідеї треба було плакати :) хоча татко розповідав, що баби по клубах заливалися слізьми просто-таки в унісон. усе дуже канонічно, дуже прозоро й місцями по-справжньому смішно.

сьогодні в моєму житті сталася велика подія - нарешті я купила самовчитель з іспанської мови :)

а завтра я вирішила забити на всі п'ять пар, купити коробку "Вечірнього Києва" (він мені скоро уві сні ввижатиметься!) і зробити приємне людям, яких люблю.

повертаючись до телескопа Габбл.

я й уявити собі не могла, який барвистий космос! дуже туманно уявляла всі ці мільярди галактик і все це безмежне "піднесене". тільки-от, всупереч Кантові, який буцімто стверджував, що при спогляданні зоряного неба людинка відчуває найвище почуття, це саме "піднесене", у мені відгукнулася тільки якась глобальна безнадія: які недолугі, безпорадні й немічні наші потуги відтворити чи передати кольори в порівнянні з можливостями Всевсвіту.

Жила собі Зібра.



Зібра ніколи не бачила свого відображення, однак була переконана, що вона найкрасивіша з усіх зібр, які будь-коли бігали Африкою, принаймні одна з найкрасивіших. Однієї ночі їй наснилося стадо чудових, справді найпрекрасніших у світі істот. Вони були кольору вершини Кіліманджаро,без жодної плямки. Їхні вії були кольору хмарок над вершиною Кіліманджаро, а очі - кольору неба над вершиною Кіліманджаро.
...
дописуйте в коментах)

to be continued.

Люсія і секс (2001)
реж. Хуліо Медем (Іспанія)


найбільше мене вразила керролівська ідея нори, тут у неї можна стрибнути й змінити минуле.

"Уплачу старые долги и засяду за новую поэму. Благо я не принадлежу к нашим писателям 18-го века; я пишу для себя, а печатаю для денег, а ничуть не для улыбки прекрасного пола".

"Какого вам Бориса (Годунова. - Прим. моя) и на какие лекции? в моем Борисе браняться по-матерну на всех языках. Это трагедия для прекрасного пола".

"Природа, одарив их тонким умом и чувствительнос ью самою раздражительною, едва ли не отказала им в чувстве изящного. Поэзия скользит по слуху их, не достигая души; они бесчувственны к ее гармонии: примечайте, как они поют модные романсы, как искажают стихи самые естевственные, расстраивают музыку, уничтожают рифму. Вслушивайтесь в их литературные суждения, и вы удивитесь кривизне и даже грубости их понятия. Исключения редки".

Цит. за. Ю. Тиняновим.

"Врешті, живемо один раз, і якщо не встигаєш на автобус, ти просто зостаєшся на тротуарі разом з усіма іншими невдахами"
(с) Д.Г. Лоуренс, Коханець леді Чатерлей

  


ітеде

сорі, якщо це вже всім давно відомо) я вперше кліп подивилася :)

да, я попсюк. вицепила її з одного чудового виступу на "Танцюють усі-2".
а Lhasa абсолютно прекрасна, і мені страшенно схожа на Ґрейс із "Арізонської мрії".

upd. у перший день цього року Льхаса померла :(
http://lhasadesela.com/lhasa_de_sela/menu.php?lang=en

в інтернеті, здається, стало нудно.

знаєте, коли я розумію, що дєла савсєш плохі? коли приходиш до магазину й купуєш коробку шоколадних цукерок або величезну таку шоколадку на 180 г. із горіхами, і не можеш з'їсти. бо діла савсєм плохі :(

і від таких дєл уже другий тиждень рятує жінка, яка в карентмюзіку - Elsiane.



я навіть не можу вибрати, яка з цих двох пісень - моя улюблена :)
дякую папочці пана І., в якій ця жінка мало не загубилася.

не люблю, страшенно не люблю, коли мене беруть "під ручку". сприймаю цей жест як втручання в мій особистий тілесний простір, замах на ту саму "тілесну бульбашку" (а вона в мене з півметрова!). особливо ж, коли людина, яка вчиняє "замах", мені абсолютно байдужа. по-моєму, братися під або за руки - свідчення досить близьких взаємин, часом - інтимності, а часом - великої довіри, причому взаємної.

сьогодні на парі нам сказали, що хороший читач не той, хто читає, а той, хто перечитує.
чогось так зразу подумалося, що нє-нє, я поганий читач. лінивий такий, перебірливий і дуже вибагливий. я перечитую зрідка й дуже вибірково. і дуже маленькі тексти. от Толстого мене ні за що не змусиш перечитати! навіть сцени мирського життя. Шевчука Валерія - ні за які гроші :) а Таню Малярчук - залюбки. Павича - залюбки.

але найбільше я люблю "перечитувати" улюблені фільми. один із останніх улюблених текстів - "Вікі, Крістіна, Барселона" (знаю, знаю, що мало хто з вас любить цей фільм і багато хто вважає його поганою спробою дядька Вуді, і все ж). особливо я люблю голос автора за кадром - такий насмішливий, іронічний, такий всезнайка. а ще я люблю, як цей автор піджартовує з Христі :) мені тоді здається, що Христя - це мій двійник, і мені так делікатно писочком у всі мої "принципи" :) цей фільм мене навчив сміятися із себе, і я його за це люблю.

з четвертого класу приблизно.
у нас навіть імена однакові :)

два найбільш дивовижних жіночих образи, які мені будь-коли траплялися, трапилися цього року:
Милосердя -


і Радість -

"...Притворные страдания трогают нас больше, чем истинные. Так, смотря трагедию, всхлыпывает и тот, кто за всю жизнь не пожалел ни одного несчастного. Изобретение театра дает прекрасный повод нашему самолюбию кичиться добродетелями, которых у нас вовсе нет" (Руссо)

сьогодні випадково побачила, як одна викладачка укрмови (роки з два тому їй було 70, здається) хвалилася іншій викладачці новими стильними колготами - красивими такими, я про такі вже з півроку мрію. при цьому вона граційно задилара спідницю й давала іншій викладачці помацати тканину на омріяних мною колготах. насамкінець вона вдягла симпатичну біленьку шапочку зі словами: "До речі, шапочку я там само купила, де й колготи" й додала: "Бачите, жінка в будь-якому віці лишається жінкою!" що й казати - я захоплююся панею К. ще з другого курсу, коли вона в нас читала стилістику, і коли я побачила, що жінка й у сімдесят років може зі смаком добирати речі, аксесуари й елегантно виглядати, а не виправдовуватися тим, що буцімто "ні-для-кого".

потім я вийшла й подумала, що треба щось купити. щось шалено вишукане й шалено елегантне. купила пальто, осіннє, під колір моєї челентанівської коричневої шапки. і знаєте що? я, звичайно, егоїстка, але мені треба градусів із 10 тепла, щоб його носити. отаке.

колись цей щоденник почався як "замітки про літературу". я щойно тоді почала з нею знайомитися, відкривала для себе купу нових імен, надто ж - сучасних, і мені конче потрібно було з кимось поділитися. у той час чи не першою завилася мітка "література й матюки".
( література, любов і матюки )

коли холодно, голодно, сумно, мерзнуть ноги й насувається купа всього "обов'язкового", приходять апокаліптичні відчуття.
тоді я зариваюся у свою черепашку й задраюю віконечка.
...найкраще в таких випадках помагає літр гарячого солодкого чаю, шмат смаженого м'яса або риби з бараболькою, теплі вовняні шкарпетки, ковдра та здоровий сон. і Святий Микола, який винесе сміття, до кінця тижня соватиме тобі під подушку мандаринки й поміняє А. на щось більш людське :)