минув ще один понеділок. понеділки я люблю й ненавиджу. люблю за те, що в понеділок бачу схід сонця й часом слухаю спів слов'я. за ранкову каву й гарячий бутерброд із сиром. за тонке відчуття ранкового холоду й ще тонше - тепла, що приходить після нього. за те, що ти шопонеділка їдеш зранку й ні з ким не прощаєшся, нікого не будиш і ходиш по хаті навшпиньках, мов кішка.
люблю понеділок у перші його хвилини, коли щойно лягаєш спати й відчуваєш, що попереду ще ціла ніч.
люблю понеділок за те, що перед ним була неділя. і цілий кошик величезних червонощоких яблук, зірваних із самого вершечка, - останніх, найстигліших. найжаданіших.
я сказала "ненавиджу"? злукавила.
сьогодні був бездоганний понеділок. ...і вчорашні бездоганні яблука.
тільки цей жж якось уже втратив той шарм анонімності, який він більш чи менш мав на початку свого існування. тепер у профілі є фото і, сказати б, паспортні дані :)
словом, кожен текст має свої правила, і тут є теж певні правила.
1. ви знаєте, з ким говорите, і я не католицький священик на сповіді - щоб не знати, з ким розмовляю.
2. про серйозне я розмовляю за закритими дверима або віч-на-віч.
3. текст завжди лишається текстом, тим паче коли словами ти заробляєш на життя.
а тепер можна дружити живими журналами :)
щиро ваша,
О. Бедрик.